Українська література. 6 клас

Розділ. Загадково прекрасна і славна давнина України

Тема. Т. Г. Шевченко. Відомості про перебування поета в Санкт-Петербурзі. Поезія «Думка» («Тече вода в синє море..»)

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Програма з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, К.: Перун, 2005.– 208 с.

Мета: повторювати знання учнів про життя і творчість великого українського поета Т.Г.Шевченка, здобуті у попередніх класах; ознайомлювати із життям і творчістю Тараса Григоровича петербурзького періоду;  розвивати уяву, креативне мислення, навички виразного читання ліричних творів, вміння пояснювати роль художніх засобів, уміння коментувати прочитане й висловлювати своє ставлення до нього ; виховувати в учнів почуття патріотизму, відчуття духовного зв’язку з історичним минулим рідного краю.

Обладнання: відеозапис кінофільмів «Той, хто прорік націю», «Кобзар», портрет Т.Г. Шевченка, «Дерево очікувань», ілюстрації до творів.

Перебіг уроку

І. Організаційно-мотиваційний етап.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми й мети уроку.

2. Вступне слово вчителя.

– Доброго дня, діти. Давайте посміхнімось одне одному.

…Кожне нове читання – як зустріч із небаченим континентом, який принесе тобі не лише знання, що примножує сум, а й подарує радість надій, щастя осягнення істини.

Юрій Щербак

(На стіні портрет  молодого Т. Г. Шевченка, учитель, дивлячись на портрет, читає рядки).

                                            Загляньмо в очі ці сумні..

З них випромінюється сяйво

                                            Любові, ніжності струни

          Тієї скрипки, що так грає справно.

         Чоло відкрите… Мудрість і краса

  Переплітаються в душі поета.

        Не згасне свічка – пам’яті роса –

        В серцях людей на всій планеті.

– Чи впізнали ви, діти, хто на цьому портреті ?

– Так, діти, правильно. Це портрет молодого Тараса Григоровича Шевченка. І сьогодні на уроці ми іще раз відкриємо сторінки життя і творчості відомого на весь світ генія і пророка, поета і художника Тараса Шевченка. Відкрийте зошити, запишіть тему уроку.

3. Оголошення теми, мети, завдання уроку.

– Діти, що очікуєте від сьогоднішнього уроку? Сформулюйте власні сподівання щодо уроку й запишіть на аркушах. Скористайтеся ключовими фразами, що записані на дошці:

– Я хочу дізнатися…

     – Мені цікаво було б зрозуміти…

    – Для мене важливо переконатися…

(Учні роблять записи на аркушах у формі листочків, які вчитель прикріплює до «Дерева очікувань». Учитель оголошує мету уроку, переконує, що цей урок стане для учнів іще одним кроком до пізнання культурного надбання нашого народу, зміцнить любов до поезій Т.Г. Шевченка , які дивують, захоплюють…).

4. Актуалізація опорних знань учнів.

– Готуючись до сьогоднішнього уроку серед учнів класу було створено пошукову групу, яка допоможе нам у вивченні нового матеріалу. Отже, послухаємо їх.

5. Повідомлення учнів – «біографів».

1 – й учень: Т. Г. Шевченко – наш національний пророк і геніальний поет. Народився майбутній поет 9 березня 1814 року у селі Моринцях на Черкащині в кріпацькій родині. Згодом переїхали в с. Кирилівку. Дуже розумним і допитливим хлопченям виростав Тарасик. Ось яка розмова відбулась між ним і його матусею.

6. Перегляд інсценізації.

Син:

- Матусю, а правда , що небо на міцних стовпах тримається ?

Матуся:

- Так, синочку, правда.

Син:

- А чому так багато зірок на небі?

Матуся:

-         Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає,бачив?

Син:

-   Бачив, матусю, бачив, матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Матуся:

-         Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світиться ясно, і світло це далеко видно.

Син:

-   Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світилась найясніше.

Матуся:

-         Старайся, мій синку…

1 – й учень: Наслухавшись розповідей про залізні стовпи, які нібито підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов їх шукати.

2 – учень: Мав Тарас чудову пам’ять. Усе, що почув і побачив, у найтонших деталях зберіг у душі і втілив у творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, знав їх без ліку й переймав із першого разу.

3 – й учень: Дуже рано виявився в Тараса ще один хист – до малювання. Із малечку крейда чи вуглина була для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував: стіни знадвору і в хаті, лаву, стіл. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала хати -  уся чисто було розмальована візерунками.

4 – й учень: У сім’ї Тараса було 6 дітей.

Помирає мати. Батько одружується вдруге. Проте, мачуха зненавиділа дітей і їхнє життя перетворилося на справжнісіньке пекло.

Невдовзі помирає і батько. Тепер хлопчина залишився сам як палець.

Розповідають, що перед смертю його батько, розділяючи скромне майно і господарство між дітьми, не залишив йому нічого: «Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледаще. Для нього мій спадок або нічого не значитиме, або нічого не поможе» Справді так і сталося.

-  Добре, діти, молодці! А які поетичні твори Т. Шевченка ви вже знаєте?

7. Робота з ілюстраціями до творів Т.Г. Шевченка.

– Подивіться на ці ілюстрації, які поезії Тараса Григоровича вони вам нагадують?

(Діти називають: «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе»).

– А може хтось із дітей сам читав вірші поета, поза шкільною програмою?

Діти декламують улюблені поезії напам’ять, вивчені самостійно.

8. Перегляд кінофільму ««Той, хто прорік націю».

– Давайте продовжимо розповідь про життя Т. Шевченка. Подолавши сотні верств разом з такими ж кріпаками, як він сам, Тарас потрапляє з України до вільно (Вільнюса), потім столиці російської імперії Санкт-Петербурга. Як і раніше хлопець належить пану Енгельгардту, працює в нього козачком. Але тут йому відкривається й інший світ, світ мистецтва. Т.Шевченко милується картинами, які прикрашають панські покої, тихцем їх перемальовує. Одного разу він так захопився, що не помітив, як приїхали пани. Його налаяли, веліли висікти на стайні різками. Ця сумна подія мала для Тараса й добрі наслідки: пан помітив незвичайні здібності кріпака до малярства й вирішив зробити з нього свого домашнього художника. Т.Шевченка віддали в науку до майстра Ширяєва. Почалася важка й нудна робота – розтирати фарби, фарбувати паркани. «Жадібний» до навчання юнак володів азами живопису й незабаром перевершив самого майстра.

Тепер Т.Шевченкові доручали розмальовувати Великий театр. Світлими петербурзькими ночами юнак ходив до Літнього саду й змальовував античні скульптури.

9. Перегляд кінофільму «Кобзар». 

– Давайте ж перевіримо, як ви засвоїли почуте і побачене.

10. Методичний прийом «Гра мікрофон».

(Діти передають із рук в руки так званий «мікрофон», дають відповіді на питання).

– Яку суму запросив пан Енгельгардт за викуп із кріпацтва Т. Шевченка?

– Хто допоміг викупити поета з кріпацтва?

– Назвіть день, коли була підписана відпускна, день коли Тарас дізнався про волю.

–У якому році було видано його відомий «Кобзар»?

– Що сталося після того, як поет став вільним?

– Отже, діти, у кожного з вас на парті – примірник «Кобзаря». Це тепер він має вже не 8 поезій, а набагато більше.

Сьогодні його читає весь світ. Перекладений багатьма мовами, він щиро розповів всім про Україну, її чарівну природу, про її знедолений, але нескорений народ.

Зараз ми познайомимося ще з однією поезією Тараса Григоровича, яка називається «Думка» («Тече вода в синє море»).

Вірш «Думка» написаний у 1838 році у Санкт-Петербурзі. Тарасу здавна подобались народні пісні про пошуки молодим козаком своєї долі: «Ой зелений дубе, чого нахилився..», «Ой не шуми, луже, зелений байраче».

Очевидно, вони нагадували поетові власну долю, яка закинула його далеко від рідної України, до північної столиці Росії. Ось така історична основа поезії.

10. Виразне читання напам’ять поезії учителем.

11. Методичний прийом «Я бачу слово».

(Учні заплющують очі, слухають поезію, яку читає учень іще раз. Описують зорові картини, що постали в їхній уяві).

12. Методичний прийом «Мозковий штурм».

– Давайте ж з’ясуємо, яка тема вірша. (Роздуми молодого козака про свою нещасну долю, зображує його почуття відчаю про неможливість потрапити з чужими додому).

– Назвіть головного героя поезії? (Козак).

– Який настрій у козака? (Зневіра, розпач, пригнічення).

– Які риси характеру притаманні ліричному герою? (Вродливий, любить рідну батьківщину).

– Визначте ідею поезії. ( Для людини найголовніше щастя – жити в рідній стороні, а не на чужині).

– Які ще образи є у вірші? (Журавлі, синє море, чужі люде).

–Із якою метою автор використовує образ журавлів?

– Як би ви продовжили чи змінили твір?

– Назвіть художні тропи, вжиті в поезії.

13. Методичний прийом «Клоуз-тест».

1)   Пішов козак світ за очі, щоб..

2)  Серце козацьке сперечається з…

3)  На чужині козакові буде дуже…

4)  Козак плаче тому, що…

ІІІ. Підбиття підсумків уроку. Узагальнення вивченого.

1. Інтерактивна вправа «Рефлексія».

– Прочитайте епіграф до уроку. Чому саме ці слова ми визначили на тему нашого уроку?

– Погляньте на листочки на «Дереві очікувань». Чи справдилися ваші очікування?

– Чим духовно збагатила нас поезія «Думка»?

ІV. Домашнє завдання.   Поезію «Думка» Т. Г. Шевченка вивчити напам’ять. Написати твір-роздум на тему: «Що краще: наполеглива боротьба за щастя чи нарікання на гірку долю?»

План конспект лекції зі світової літератури на тему:
«Символізм. Життя та творчість Шарля Бодлера»

1. Мета

Навчальна мета передбачає формування у студентів:

· наукових знань про декадентські настрої в літературі;

· теоретичних знань про літературну течію кінця ХІХст. символізм;

· осмислення закономірностей розвитку французької поезії середини ХІХ та межі ХІХ-ХХ ст..

· розуміння таких понять як: символ, сугестія;

· знання біографії зачинателя символізму Шарля Бодлера;

· усвідомлення непересічності постаті Шарля Бодлера та його вплив на літературний процес

· особистісних поглядів стосовно збірки Шарля Бодлера «Квіти зла».

Виховна мета: прищеплення студентам інтересу до поезії, виховання любові до краси, до мистец­тва слова.

Розвивальна мета: розвиток навичок виразного читання, усного мовлення, кри­тичного мислення, аналізу поезій Шарля Бодлера.



2. Методи, прийоми, засоби

Методи, прийоми передачі та обміну словесною інформацією: розповідь, брейнстормінг, аутентична бесіда та дискусія.

Методи, прийоми переконування: апеляція до висловлювань відомих людей, епіграфи.

Методи, прийоми розвитку мислитель них дій: аналіз, вільне міркування, узагальнення.



3. Наочність: портрет Шарля Бодлера, прапор Франції, макет Ейфелевої вежі, поетична збірка Ш. Бодлера «Квіти зла», роздатковий матеріал (вірші).









4. Основні питання лекції:

1. Декаданс як складне ідеологічне та культурне явище кінця ХІХ століття.

2. Символізм у французькій літературі.

3. Життєвий та творчий шлях Шарля Бодлера.

4. Поетична збірка Шарля Бодлера «Квіти зла».



5. Рекомендована література:

Основна:

1. Бодлер Ш. Поезії: Пер.з фр./Ред..-упоряд. М. Москаленко; авт.вст. слова Д. Павличко; авт. Післям. Д. Наливайко.- К.: Дніпро, 1990.- 272с.

2. Бодлер Ш. Поезії // Всесвіт. 1989. - №7. С.138-150

3. Обломиевский Д. Французький символізм. М.: Наука, 1973

Додаткова:

1. Андреев Л.Г., Козлова Н.П., Косиков Г.К. История французской литературы. М.: Высшая школа, 1987. С.395-412.

2. Баліна К. Асоціація як атрибут поетики символізму // Тема, 2001.-№2. С. 112-125.

3. Бузулан Г.В. Шарль Бодлер предтеча символізму // ВЛК 2003.-№1. С.34-36.

4. Дереза Л.В. «Перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини » Глибини поезії Шарля Бодлера // Заруб. л-ра в навч. закл. 1998. - №9. с. 14.

5. Пронкевич О.П. Зарубіжна література: Підруч. для 10 кл. серед. загальноосвіт. шк.. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Пед. преса, 2002. с. 252-259.









Хід лекції:

І. Вступна частина (5хв)

· привітання викладача зі студентами;

· повідомлення теми лекції;

· визначення основних питань лекції, повідомлення рекомендованої літератури.

ІІ. Основна частина (70хв)

· висвітлення кожного питання окремо;

· показ логічного переходу від одного питання до іншого, здійснення підсумку після кожного етапу;

· обґрунтування понять, термінів, концепцій, виокремлення критеріальних ознак;

· виокремлення питань для бесіди та дискусії, застосуваня брейнстомінгу, отримання зворотного зв язку;

· для розвитку інтересу до змісту лекції зачитування віршів, їх аналіз, вільне міркування, узагальнення.

ІІІ. Заключна частина (5хв)

· здійснення логічних висновків про основні поняття, положення, що були розглянуті;

· повідомлення про досягнення запланованої теми, завдань лекції, оцінка спільної взаємодії зі студентами;

· визначення підготовки до семінарського заняття й обговорення аналізу зазначених питань, положень на занятті;

· коротке повідомлення питань, проблем, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв язку з висвітленими;

· подяка студентам за увагу.







Хід лекції:

(На класній дошці написані тема лекції та епіграфи до заняття, висить портрет Ш. Бодлера, прапор Франції; поетична збірка Ш. Бодлера «Квіти зла», макет Ейфелевої вежі, свічка)

Епіграф: «...завмерти в тиші й слухати вічність - це символізм».

 Лесь Курбас

І. Вступна частина

Викладач: Доброго дня студенти!

Тема нашої сьогоднішньої лекції: «Символізм. Життя та творчість Шарля Бодлера».

Ми розглянемо такі питання:

1. Декаданс як складне ідеологічне та культурне явище кінця ХІХ століття.

2. Символізм у французькій літературі.

3. Життєвий та творчий шлях Шарля Бодлера.

4. Поетична збірка Ш.Бодлера «Квіти зла».

ІІ. Основна частина

1. Декаданс як складне ідеологічне та культурне явище кінця ХІХ століття

Викладач: Студенти, чи знаєте ви, що означає слово «декаданс»?

Студенти: занепад,

Слово «декаданс» (фр. decadence занепад). Уперше цей термін використав поет Теофіль Готьє 1869 р. у передмові до книги Ш.Бодлера «Квіти зла».

Кінець ХІХ століття у Франції ототожнюється з декадансом, занепадом, духовним розладом, з втратою моральних критеріїв, розгубленістю інтелігенції перед лицем соціальних негараздів і суперечностей, що посилюються.

В кінці ХІХ століття існувала усталена думка, що Західна Європа знаходиться у стані хвороби, старіння і руху до повного занепаду. Люди мистецтва усвідомили, що зла в світі набагато більше, ніж добра, "немає більш богів", а "зневірена Любов... плаче серед вуличного бруду". І душа людини постійно веде двобій з собою і зі світом.

В цей період було помітним панування декадентського настрою, звідти ж виходять джерела багатьох мотивів зневіри, туги, відчаю творчості французьких поетів-символістів.

Тож, декадентство складне ідеологічне та культурне явище, узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі.

На межі ХІХ ХХ ст. декадентське світовідчуття поширилося у багатьох країнах. Декаденський герой це людина, яка відчуває свою відчуженість у світі, втрату моральних ідеалів, віри в майбутнє. Вона не сприймає брутальної дійсності, надаючи перевагу самозаглибленню і самоспогляданню. Єдина дія, на яку вона здатна, за словами французького письменника Поля Клоделя, - лише «пристрасна нудьга».

За визначенням критика Ле Тайада, декадент - це «покоління, яке співає і плаче»: плаче від «прози життя, «незатишної дійсності», а співає, щоб не втратити «сердечного настрою», хоча «серце вже перетворилося на кладовище нездійсненних мрій і надій».

Основними мотивами письменників-декадентів були: сум, відчай, песимізм, розчарування, скарги беззахисної душі.

Підкреслена хворобливість і згасання життя стають улюбленими темами, які перетворюються на джерело витончених переживань.

Мистецтво декадансу знайшло адекватні форми для відображення духовного напруження й розгубленості людей доби і дало яскраві зразки художніх творів.

Декаданс у літературі не має спільної поетики, він ґрунтується на поєднанні різних напрямів, течій, стилів. Наприклад, від романтизму він бере не прийняття навколишнього суспільства, розчарування в дійсності, прагнення втекти від недосконалого життя у світ краси й прекрасної ілюзії.

Одним із провідних мотивів декадентських творів є утвердження ролі мистецтва та його переваги над реальністю. Використання різних напрямів і стилів епохи декадансу засвідчило різнопланові шукання мистецтва в кінці ХІХ початку ХХ ст., яке поступово наближалося до кардинальної зміни естетичної системи й появи модернізму.

Першим декадентом в Європейській літературі вважають Шарля Бодлера.

Серед естетичних принципів декадентства виділяються такі:

· прагнення до створення «мистецтва для мистецтва»

· культ краси як найвищої цінності

· відхід від суб єктивних емоцій романтичної поезії

· звернення до внутрішнього світу людини

· відмова від моралі тогочасного суспільства

· проголошення індивідуалізму та естетства як протест проти не людяності суспільства

· поетизація слабості, руйнування, згасання.

До декадантських течій відносять:

· символізм у французькій літературі

· естетизм в англійській літературі (представником якого є Оскар Уайльд, його творчість ми розглянемо на наступній лекції)

2. Символізм у французькій літературі

Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії в 70-80тих роках ХІХ ст. і розвивався до початку ХХ ст.

Історію французького символізму поділяють на три етапи:

· Перший 70-ті друга половина 80-х років ХІХ ст. період становлення напряму.

· Символізм активно розвивався протягом другого етапу у 80-90-ті роки.

· У третій період, кінець 90-тих років ХІХ ст., відбувається спад символізму, символістський рух у Франції поступово згасає.

Перший 70-ті друга половина 80-х років ХІХ ст. період становлення напряму. У цей час Стефан Малларме організував літературний салон «Вівторки» для молодих поетів, які шукали у віршах засоби розкриття цілісних емоцій та навіювання настроїв.

Загалом символічне сприйняття світу таке ж давнє, як і культура людства. Але в 1886 році термін "символізм" для визначення нової школи в мистецтві запропонував Жан Мореас у статті "Літературний маніфест. Символізм": Жан Мореас сказав: "Назва, що нами запропонована, СИМВОЛІЗМ, єдина, що підходить для нової школи, лише вона передає без викривлення творчий дух сучасного мистецтва". Символізм є орієнтацією на непроясненість і багатозначність художнього слова. Він розкриває себе у встановленні глибинних зв'язків усього в світі.

Символізм активно розвивався протягом другого етапу у 80-90-ті роки. Період підйому засвідчили твори Ф.Вьєле-Гріффене, Шарля Моріса, Стефана Малларме,.

У третій період, кінець 90-тих років ХІХ ст., відбувається спад символізму, символістський рух у Франції поступово згасає. Хоча у цей час багато письменників ще активно працювали, але етстетика символістів уже не задовольняла письменників, які шукали нових форм. Французький символізм був значною яскравою і цікавою епохою в поезії з неповторними художніми відкриттями і лутературними знахідками.

Виладач: Що, на вашу думку, означає слово «символізм»?

Студенти: символ, знак,

Символізм (від гр. simbolon-знак).

Символізм був започаткований французьким поетом Шерлем Бодлером. Також принципи символізму знайшли своє втілення у творчості таких французьких поетів як: Поль Верлен, Артюр Рембо та Стефан Малларме, у Бельгії Моріс Метерлінк, в Англії Оскар Вайльд, у Німеччині Стефан Георге, Герхарт Гауптман; в Австрії Райнер Марія Рільке; у Норвегії пізній Генріх Ібсен, у Росії Олександр Блок; в Україні Микола Вороний, Олександр Олесь, Павло Тичина та інші.

Специфіку світосприймання символістів розкрив історик і теоретик української літератури Андрій Товкачевський: Звичайно ми блукаємо по світі, але душа наша лишається холодною, ми не помічаємо ні краси, ні таємничості в тих речах, які бачимо під собою і над собою. Речі видаються нам немов би замороженими і цілий світ нерухомим, неживим. Але бувають моменти, коли в нас мовби розвидняється в душі. Ми з зачудуванням дивимося навколо себе і не впізнаємо того світу, який так довго споглядали. Ми немов набуваємо нові органи зору і слуху. Нерухомі, раніше мертві речі починають виявляти якесь дивне життя, ми чуємо якісь таємничі голоси, бачимо незримий таємний зв язок всіх речей між собою, бачимо в речах присутність чогось невидимого, невідомого і вічного. Світ набуває в наших очах незначного перед тим значення: кожна річ стає символом, емблемою, видимим знаком невидимого і вічного.

Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою розуму та раціональних засобів, а доступна лише інтуїції та розкривається через певний натяк, знак, символ.

Виладач: Отже, що таке «символ»?

Студенти: Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища, художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття, . Символісти не зацікавлені у відтворенні реальної дій­сності, конкретного та предметного світу, у простому зобра­женні фактів повсякдення, як це робили натуралісти. Символісти прагнуть проникнути в глибини людської душі, пізнати сутність усього, що є на землі і в душі людини, осягнути вічну тайну світу і розкрити моральний зміст існування особистості. Саме у своїй відірваності від реальності митці-символісти і вба­чали свою перевагу над представниками інших напрямів.

Французькі символісти проголосили існування кількох світів: реального (об єктивного), духовного (суб єктивного) та ідеального (світу вічних ідей). На їхню думку, матеріальна природа лише оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб спрямувати її на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.

Одним з найважливіших принципів символістської поезії є сугестія (лат. suggestio натяк, навіювання). Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Поети не виказували своєї думки безпосередньо, нічого не з ясовували до кінця, не робили висновків і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим домислити і завершити написане .

На думку Жана Мореаса, художник-символіст повинен малювати не предмет, а ефект, який той предмет створює, а поет описувати не об єкт, а свої враження й почуття від нього.

Говорячи про особливості французького символізму, варто згадати про традиції поетичної групи "Парнас".

Викладач: Чи говорить вам про щось ця назва «Парнас»?

Студенти: За уявленням древніх греків, на горі Парнас жили музи та бог поезії, сонця і музики Аполлон. Тут брав початок священний Кастальський ключ символ поетичного натхнення. У переносному значенні Парнас символ мистецтва взагалі і поезії зокрема.

У французькій поезії 50-70 років ХІХ ст. це найменування отримало друге життя. Парнасцями стали називати поетів, які своїм завданням вважали створення «чистої поезії», приділяючи основну увагу ідеальній поетичній формі.

Парнаська школа утворилася поступово. Першим поштовхом до її появи був вихід у 1852 році двох книг «Емалі і камеї» Теофіля Готьє та «Античних віршів» Шарля Леонта де Ліля. Наставником парнаської школи вважається Теофіль Готьє, а її вождем Шарль Леонт де Ліль.

Як і романтики, парнасці намагалися відійти від проблем сучасності, перенести дію своїх творів у далеке минуле або екзотичні країни.

Парнасці намагалися уникнути суб єктивності повністю або хоча б частково, заховати своє авторське «я». Вони перенесли акцент на описовість.

Інакше, ніж їх літературні попередники, ставилися вони і до зображення природи: у романтиків вона жива, одухотворена, у парнасців байдужа до людських страждань.

Значним явищем у розвитку поетичного мистецтва твори парнасців стали завдяки високій культурі мислення їх творців, майстерному володінню технікою вірша, прагненню відкрити нові шляхи у розвитку літератури, у створенні нової течії символізму.

Хоча символізм кожної країни має свої особливості, можна визначити загальні риси європейського символізму:

· естетизм, бо символізм це естетичний порив до високого і заглиблення у таємниче.

· філософічність та містицизм;

· абстрактність образів, узагальненість (створення символів);

Символісти вбачали мету мистецтва в тому, щоб втілити ідею у зрозумілий людині символ та розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних варіацій. Тому поети-символісти іноді дивували читача згадками про звучання запаху, колір ноти, аромат думки.

· багатозначність слова;

· суб'єктивне навіювання змістів - сугестія;

Отже, «сугестія» - означає навіювання і є важливим художнім засобом символістської поезії.

· відхід від банальної буденності;

· всебічне і глибоке осмислення дійсності.

У пошуках вічної Ідеї, вічної Істини символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, музичність, сугестію, багатозначність слів, аналогії, абстрагованість образів тощо. Все це обумовлює складність сприйняття символістських творів.

Викладач: а зараз ми поговоримо про видатного французького поета Шарля Бодлера та спробуємо знайти риси символізму в його поезії.

3. Життєвий та творчий шлях Шарля Бодлера

Шарль-П?єр Бодлер видатний французький поет, якого вважають пізнім романтиком і предтечею символізму. Крім того, він політичний діяч, журналіст, мистецтвознавець, неперевершений перекладач новел американського письменника Едгара По.

Бодлер увів у літературу поняття модерну, чим надзвичайно вплинув на розвиток поезії ХХ ст. Його поезія змушувала читача переоцінювати загальноприйняті цінності, звертаючись до аналізу власних страждань і відчуттів.

З Ш. Бодлером пов язують появу декадансу, у його творчості вбачають витоки символізму. Зрештою, саме він заговорив про необхідність створення літератури на нових творчих і естетичних засадах, яку і назвав просто і ясно новою (модерновою або модерністською). А вже потім це слово пішло гуляти сторінками мистецьких журналів і поважних академічних фоліантів, втративши внутрішню форму і національну піднесеність, перетворившись на термін, який не просто почав характеризувати певне явище в літературі або й мистецтві, а став художньою емблемою цілого століття.

Часто здається, що життя Шарля Бодлера, це низка нещасть, розчарувань і ударів долі. Народився Шарль Бодлер в Парижі 9 квітня 1821 року. Батько поета походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем («бодлер» - двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди й отримати освіту. Між батьками Бодлера була надзвичайно велика різниця у віці, це були люди різних епох: батько сповідував дух Просвітництва, а мати матеріальні «принципи» буржуазного суспільства. Батько Шарля помер, коли йому виповнилося 7 років, але встиг прищепити синові бездоганні манери, порядність, шанобливе ставлення до героїчних часів Франції та інтерес до живопису, який стане справжньою пристрастю Бодлера. Після смерті чоловіка, мадам Бодлер вийшла заміж за офіцера Опіка, що згодом обіймав досить високі службові посади.

На Бодлера глибокий відбиток наклала родинна драма: смерть батька, якого він любив, і поява вітчима, якого він не приймав і зненавидів. Той же поставив за мету перевиховати «важку дитину», використовуючи, так би мовити, досвід казарми. Те, що мати вийшла заміж за Опіка і в усьому скорилася йому, Шарль сприймав як зраду, котрої не міг їй вибачити до кінця життя.

Навчався Бодлер у закритому колежі в Ліоні, а потім у паризькому ліцеї Людовіка Великого, з якого був виключений. Це ще більше загострило його стосунки з матір ю і вітчимом. По його власному визнанню, багато хто з його предків були ідіотами чи маніяками й усі відрізнялися "жахливими пристрастями". Старший брат його Клод (від іншої матері) на 55-м долі життя був розбитий паралічем і вмер, здається, у божевільному будинку. У матері в старості були паралізовані ноги. Усі ці генеалогічні дані мимоволі наводять на думку, що Бодлер вже у своїй крові носив, можливо, задатки тієї страшної хвороби, яка передчасно звела його в могилу й наклала такий гіркий і темний відбиток на його талант і характер.

РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко